Конфуція мало цікавлять проблеми матеріального світу та космогонії. У центрі його вчення – людина, її моральний та розумовий розвиток та поведінка. Конфуцій головне увага приділяє питанням виховання ідеальної людини.
У основі вчення лежить концепція Неба та небесного наказу, який визначає долю. У Китаї імператори завжди шанувалися як діти Неба, тому їхня влада протягом кількох тисячоліть була незаперечна.
Основним принципом конфуціанської етики є поняття жень (гуманність 仁) як вищий закон взаємовідносин людей у суспільстві та сім'ї. Конфуцій сформулював золоте правило етики: "Не роби людині того, чого не бажаєш собі". Конфуцій вважав, що не важливо, якою народилася людина.