у дієсловах пишеться -ьть (крім трьох винятків: (у)мерти, терти, перти(ся), а також їх поворотних і приставних форм): мати, хотіти, дивитись, хворіти, червоніти і т.д.
Ѣ, ѣ (назва: ять, Іменник чоловічого роду) літера історичної кирилиці та глаголиці, що нині вживається в церковнослов'янській мові, російській та болгарській дореформених орфографіях.
Ять — це на сучасний слух та сама буква е, тільки пишеться як м'який знак з перекладиною (?). У старій орфографії були літери та десятирічне, ять, фіта і ер (була ще іжиця, але вживалася вона не частіше за букву е у сучасних текстах).
У різних слов'янських діалектах буква ѣ (ять) могла вимовлятися приблизно як сучасні [а], [е], [іе] або [іа]. У давньоруській мові її вимова, мабуть, була близькою до [е], що позначалася буквою Е.