Записки за упокій – 3-й, 9-й та 40-й дні За традицією після смерті покійного записки за упокій пишуть на 3-й, 9-й та 40-й дні. Тому варто щоразу при відвідуванні храму чи церкви подавати записки про упокій на найближчу Літургію, оскільки в такий спосіб “омиваються гріхи” померлих.
Кого не пишуть в записках про упокій Заупокійну записку не подають за тими людьми, по кому не проводили відспівування: за сповідуючими іншу релігію та нехрещеними, за атеїстами та богоборцями, за самогубцями.
Церковна записка (раніше: диптих, синодик) – разовий пам'ятник «Про здоров'я» або «Про спокої», що подається в храмі для поминання на проскомідії або ектенії, на молебнях та панахидах. Поминання живих і померлих також прийнято щодня в домашніх молитвах.