Збагативши колишні пісенні форми — просту та варіювану строфічну, репризну, рапсодичну, багаточасткову, — Шуберт створив і новий тип пісні наскрізного розвитку (з об'єднуючим у ціле варіюваним мотивом у партії фортепіано), а також перші високохудожні зразки вокального циклу
Шуберт виступає тут як провісник нового музичного жанру – елегії. Особливе місце у вокальній ліриці Шуберта належить пісенним циклам. Його попередником у цьому новому вигляді вокальної музики був Бетховен. 1816 року з'явилися пісні Бетховена «До далекої коханої».
Композитор заклав традицію вільного романтичного трактування класичної симфонії, камерно-інструментального ансамблю, сонати, він створив нові жанри романтичної фортепіанної мініатюри – експромт, музичний момент, опоетизував танці (зокрема – вальс, лендлер, екосез).
Шуберт створив два чудові циклу пісень – «Прекрасна мельничиха» (1823), 20 номерів; "Зимовий шлях" (1827р.), 24 номери. Обидва циклу написано на вірші німецького поета-романтика Вільгельма Мюллера.