Головною силою розвитку суспільства марксизм вважає спосіб виробництва матеріальних благ, необхідні існування людей.
Панівний спосіб виробництва є основою (базою) суспільно-економічної формації. Карл Маркс вводить це поняття у роботі «Маніфест комуністичної партії» (1848). Він виділяв кілька способів виробництва: азіатський, античний (рабовласницький), феодальний та капіталістичний.
Виробничі відносини (виробничо-економічні відносини) — відносини для людей, складаються у процесі громадського виробництва та руху суспільного продукту від виробництва до споживання.
Поняття «спосіб виробництва» і включає в себе два елементи: продуктивні сили та виробничі відносини. Класифікація способів виробництва у межах політичної економії має бути здійснена на основі класифікації виробничих відносин.