Якщо загалом Росії частка кріпаків напередодні скасування кріпосного права становила 34,39 %, то окремих губерніях, наприклад в Смоленської і Тульської, вона становила 69 %. Так, чисельність населення на зазначений період становила 67081167 осіб, з них кріпаків 23069631.
До 1861 року у Росії 23 мільйона кріпаків. Були й інші — «державні», прикріплені до землі, що належала до скарбниці, або «питомі», що належали імператорській сім'ї. За даними ревізії 1857 року, їх було ще 29 мільйонів чоловік, а всього в країні мешкало трохи більше 60 мільйонів.
З них у 56 губерніях та областях були кріпаки, а в 9 губерніях та областях кріпаків не було, А саме: у трьох остзейських губерніях, землі Чорноморського війська, Приморського Східного Сибіру області, Семипалатинської області та Області Сибірських Киргизів, а також у Дербентській та Ериванській губерніях.
Одна з причин незакріпачення деяких народів була суто територіальною. Такі вкрай нечисленні народності, як ескімоси, евенки, нанайці та інші, проживали в таких віддалених районах Сибіру, що просто не становили інтересу для поміщиків, які мешкають ближче до столиці, до Петербурга.