скористався британський математик Вільям Джонс 1706 році, а загальноприйнятим воно стало після робіт Леонарда Ейлера у 1737 році. Це позначення походить від початкової літери грецьких слів περιφέρεια — коло, периферія та περίμετρος — периметр.
Число Пі виражає відношення довжини кола до діаметра і приблизно 3,14. Вперше його позначив грецькою літерою π англієць Вільям Джонс у праці «Огляд досягнень математики», надрукованому в 1706 році.
Так, наприклад, голландський математик Лудольф ван Цейлен (1540-1610 рр.) вирахував [1, с. 32] наближене значення числа π з точністю до 20 десяткових цифр. На обчислення йому знадобилося 10 років.
Ще давньоєгипетським і вавилонським математикам було відомо, що відношення довжини кола до діаметра однаково для будь-якого кола і значення його дорівнює трохи більше трьох. Архімед запропонував математичний спосіб обчислення Пі, в якому він вписував у коло і описував у неї правильні багатокутники.