Одним із перших учених, який застосував суворий науковий метод для вивчення емоцій, був Чарльз Дарвін. У його підході наголос робився на еволюційному значенні кожної емоції, її прояв у рухах м'язів обличчя та самозвіті випробуваних.
Ще в 1950-і роки Полем Маклейном, американським нейрофізіологом, було виявлено, що емоції виникають у спеціальних структурах мозку, які він називав лімбічними структурами. Це підкіркові утворення мигдалина, перегородка мозку та інші.
Великий вплив формування уявлень про емоції надали Аристотель (він вважав, що емоції – особливий вид пізнання світу), Рене Декарт, Борух Спіноза. У 1872 році вийшла робота Ч. Дарвіна «Вираз емоцій у людини та тварин» про адаптивну роль емоцій.