– Писав історик VIII століття. На початку XII століття на місці цих терм Джон Турський збудував на церковні гроші громадські лазні. Зі зростанням міст Європи в IX-X ст. в них з'явилися публічні лазневі комплекси, де можна було митися з милом, стригти волосся, голитися, ставити п'явки.
Найзнатніші європейці мали навіть портативні пристосування для купання – щоб митися у поїздках. Збереглися й документи: ще в 9 столітті Ахенський собор ухвалив, що ченці мають самі митися і прати свій одяг.
Перші «цивілізовані» лазні з'явилися у римлян, хоч самі вони перейняли їх, швидше за все, як і багато іншого – у етрусків. Саме римляни поширили традиції парного митися по всій своїй величезній імперії – від Британії до Єгипту. Римські лазні – це нагріта підлога, багато води, пари та мозаїки.
За відсутності водопроводу та засобів дезінфекції громадські купальні ставали розсадником інфекції. Епідемія сифілісу у XVI столітті призвела до закриття цих закладів, і протягом наступних двох століть європейці милися рідко, як ніколи.