Найдавніші ікони, що дійшли до нашого часу, датуються VI століттям. Ранні ікони VI-VII століть зберігають античну техніку живопису – енкаустику.

У XIII столітті сформувалася македонська школа іконопису. Мануїл Панселін розписав монастирі Афона та створив образ Господа Вседержителя. У XIV столітті Феофан Грек поширив традиції візантійського іконопису на Русь, зображуючи образи Спаса Вседержителя, Хрещення Господнього, Стрітення Господнього та Зіслання Христа в пекло.

Першою іконою, яка була дана людям самим Господом, є Нерукотворний Образ Спаса Ісуса Христа, що виявився, згідно з переказами, на тканинному полотні після того, як Спаситель, вмившись, обтер їм Своє обличчя (у Церкві день пам'яті цієї ікони відбувається 29 серпня за новим стилем).

Мистецтво іконопису прийшло на Русь із Візантії після прийняття киянами хрещення 988 року за князя Володимира Святославича.