Розпочавши індустріалізацію з порожнім гаманцем, СРСР брав гроші у Заходу, головним кредитором виступала Німеччина. Зовнішня заборгованість країни з осені 1926-го зросла до кінця 1931 року з 420,3 млн. до 1,4 млрд. золотих рублів.
Джерела коштів для індустріалізації: -вивіз із країни сировини (нафта, ліс, хутро), золота та скарбів музеїв; -експорт хліба; -Примусові позики у населення; – Збільшені податки населення; -Низький рівень життя населення; -дешева робоча сила; -Безкоштовна праця в'язнів ГУЛАГА; -організація змагання та …
на індустріалізацію потрібно не менше 45 млрд руб. золотом.
На прикладі СРСР індустріалізація мала форсований характер, тобто мала такі особливості: високі темпи, стислі терміни, акцент на розвиток важкої промисловості в обмеження легкої, джерелом виступали внутрішні накопичення (позики у населення, перекидання коштів із села тощо).